Як говорити з дитиною про війну: психологічні поради

Як говорити з дитиною про війну: психологічні поради

Фото: сайт DW.com

Війна показує, що ми не завжди маємо можливість вберегти дітей від психотравмуючих подій.


Як пояснити дитині, що таке війна, чому “тато не з нами” і навіщо треба так довго ховатись — редакція говорила про це зі криворізькими спеціалістками, які працюють із дітьми.

Коли моя дитина вперше почула звуки сирен, вона прибігла до мене з тремтячими руками, - говорить жителька Рівненщини Галина Кравчук. - Хоч ми не чули звуків вибухів у Рівненьській області, у сина почався “нервовий тік”: він став дуже часто “кліпати очима”. Я подумала, що у нього нервовий зрив, і почала шукати психолога. Йому допомогла арт-терапія.
Дитина в травмуючих ситуаціях може демонструвати широкий спектр емоцій та почуттів: смуток, злість, тривога, жорстокість, страх, відстороненість, безпорадність, ступор.

Серед поведінкових проявів ще спостерігаються:
  • порушення сну,
  • апетиту,
  • неслухняність
  • гіперактивність,
  • соціальне дистанціювання.

Психологині, з якими спілкувалась редакція, наголошують: дорослим необхідно розуміти, що всі вищезазначені прояви є нормальною реакцією дитини на травмуючі події. В таких ситуаціях слід намагатись не сваритися, обережно підбирати слова.

Криворожанки, які мають психологічну освіту, продовжують виконувати свою роботу — повертають спокій і малим, і дорослим. Оксана Михайленко проводить безкоштовні онлайн-консультації, а Олександра Іщенко проводить заняття з українськими дітьми, сім’ї яких лишились в Україні.

Саме близькі для дитини дорослі можуть забезпечити більш-менш спокійне переживання нею травматичних подій. Головне — надати підтримку дітям, щоб вони могли легше це пережити, - говорить кандидатка психологічних наук Оксана Михайленко.


Оксана Михайленко

Як говорити з дітьми про війну: поради Оксани Михайленко


Під час розмови обов'язково підтримуйте тілесний контакт, обійміть дитину чи візьміть за руку, дивіться їй в очі. Говоріть правду, але доступною мовою. Скажіть, що зараз дуже складна і важка для країни і нашої сім’ї ситуація. Зараз дуже важливо бути зібраними і допомагати один одному.

Скажіть дитині, що найкраще, чим вона зараз може допомогти - це слухати вас і слідувати вашим інструкціям. Поясніть, що українська армія зараз робить все можливе для того, щоб ми були у безпеці. Скажіть, що армія — це величезна команда мужніх, сміливих і безстрашних героїв (серед яких може бути і твої тато, брат, сестра, друг чи подруга), які прагнуть визволити нашу країну від зла, і це обов'язково буде!

Говоріть, що зараз нам всім може бути дуже непросто, ми можемо чути дивні та страшні звуки, люди можуть боятися та панікувати, — метушитись, кричати, бігати, робити якісь нелогічні речі. Що би не сталося, варто говорити дитині: “ми з тобою разом, я завжди поруч, тобі потрібно тільки слухати мене і бути сміливим”.

Інколи нам потрібно буде переходити в укриття — все це для безпеки. Ти дуже допоможеш мені і нашій армії, якщо будеш швидко виконувати те, що я прошу. Поміркуй, які б іграшки чи речі ти хотів взяти з собою в укриття? Може трапитися так, що ми проведемо там багато часу і я не хотіла б, щоб ти нудьгував чи нудьгувала. А давай, на всяк випадок, складемо тобі невеличкий рюкзак з іграшками?


Зауважимо, що з підлітками доречно говорити на рівних, дорослою мовою та не приховувати свої почуття. Станьте прикладом для підлітка, спілкуйтеся з ним та будьте чесним. Розкажіть, наприклад, що допомагає заспокоюватись саме вам. Вислухайте, що думає з приводу цих страшних подій сам підліток і яким бачить вихід. Своїм прикладом показуйте віру у світле майбутнє, плекайте надію, що з правдою та на своїй землі перемога обов'язково буде за Україною.


На думку психологині Оксани, дітям стануть у нагоді:
  1. фактична інформація про події, що відповідають віку (що таке війна, армія, укриття і т.д.);
  2. зрозумілі пояснення, які буде потрібно повторювати неодноразово (наприклад, чому так часто необхідно ходити в укриття);
  3. дорослі, які здатні розумно проявляти свої почуття відповідно до ситуації ("Я також хвилююся, але ми з тобою разом і обов'язково впораємося. Нас захищає армія, пам'ятаєш, я тобі розповідала?Ми маємо їй допомагати і швидко діяти");
  4. можливість проявляти свої емоції та почуття через розмову, гру, малюнок, ліплення (спостерігайте, про що говорить дитина і про що вона мовчить);
  5. розпорядок дня та знайома рутина, яка допоможе повернутися у звичний ритм життя (ми не знаємо, як довго триватимуть ці страшні дні війни. Але війна не має права зупинити дитинство. Тому ми маємо жити, навчатися, гратися, допомагати по дому і т.д.);
  6. спільна емоційно яскрава діяльність з дорослим (читання/слухання казок, малювання, ліплення, спорт і т.д.).

Дозволяйте собі помилятися і не карайте себе за це. Бо кожна помилка — важливий урок і шлях до виправлення ситуацій в майбутньому.

Психологиня Олександра Іщенко рік тому відкрила у Кривому Розі власну психологічну студію, а декілька тижнів тому евакуювалися з дитиною в Польщу. Звідти вона проводить онлайн-консультації для дітей з усієї України і намагається зберігати їхню віру у добре майбутнє.

Малювати, читати казки, плакати разом — ось що допомагає пережити важкий досвід війни і дитині, і батькам, - говорить Олександра Іщенко. - Мій чоловік лишився у Кривому Розі, допомагає теробороні. Моя донька так само сумує за ним, як і всі діти, які були змушені переїхати. Тому поради, які я даю, вже перевірені експериментальним шляхом.


Олександра Іщенко з родиною

На фото — результат терапії дітей дошкільного і шкільного віку, сім’ї яких лишились в українських містах, подекуди — в гарячих точках. Психологиня наголошує, що творчість була і залишається одним з кращих способів долати тривожність. За такі малюнки, які щодня надсилають Олександрі, вона обіцяє поштою надіслати символічні невеликі подарунки кожній дитині.



Коли тато йде воювати або ви з дитиною евакуюєтеся. Поради для батьків від Олександри Іщенко


Якщо дитина плаче, коли прощається з татом, не намагайтеся силоміць її заспокоїти — необхідно дати почуттям вихід. Натомість батько може дати дитині іграшку, якийсь “талісман”, фотографію. Якщо немає можливості цього зробити, можна взяти таку річ з дому: його чашку, рюкзак, ручку. Такий предмет дасть дитині можливість під час розлуки бути емоційно разом з ним.

Дивіться з дитиною фото та відео, де сім’я разом. Дошкільнята і молодші школярі люблять, коли їм розповідають історії з раннього дитинства. Якщо це можливо, попросіть батька записати коротке аудіо для дитини зі словами любові.

Не бійтеся плакати при дитині. Покажіть, що сльози дають полегшення.

Не брешіть дитині та намагайтесь уникати слів “Ми ненадовго, через декілька днів повернемось/тато повернеться”. Дитина може перестати довіряти вам, якщо обіцянка не буде виконана.

Як відповісти на “Чому тато зараз не з нами?”

Твій тато – герой. Завдяки ньому зараз багато дорослих та дітей у безпеці. Я знаю, що тобі сумно, що його зараз немає поруч. Тобі важко, але ти тримаєшся, тому ти теж — герой, і я вдячна тобі за це.

Що робити, якщо дитина не хоче залишатись в укритті


Telegram-канал «Павлуша і Ява» створили для сімей з дітьми, які знаходяться у бомбосховищах та укриттях. Тут зібрана колекція казок, оповідань та колискових пісень, які здатні відвернути увагу дітей від гучних вибухів. Контент можна завантажити на телефон і слухати з вимкненим екраном. Так можна економити заряд батареї та не шукати інтернет-з’єднання.

Робіть разом з дитиною фізичні вправи: стрибайте, присідайте. Звичайно, можна дати подивитися мультфільм, завантажений попередньо на смартфон.

Майте на увазі, що підлітки можуть дистанціюватися, уникати розмов, сидіти в соцмережах чи просто в телефоні і не реагувати на спроби завести розмов. Це їхній спосіб впоратися з напруженістю, не наполягайте на спілкуванні.

Як турбуватися про себе


Намагайтеся стежити за своїм фізичним станом: добре харчуйтеся, висипайтеся та підтримуйте фізичне здоров'я (вчасно лікуйтеся, не запускайте хронічні захворювання).

Залишайте час для себе, для відновлення своїх ресурсів (наодинці випити філіжанку кави, прочитати з десяток сторінок цікавої книги, переглянути улюблений фільм, поспілкуватися з друзями на приємну тему і т.д.).

Не уникайте соціальної підтримки та будьте підтримкою для інших.

Найголовніше: будьте до себе добрими. Ми можемо бути втомлені, дратівливі, інколи "зриваємося" і робимо щось таке, чого б точно не хотіли робити. Війна виснажує нас, наші психічні ресурси. Але ми завжди можемо виправити ситуацію: попросити вибачення, в наступний раз вчинити інакше, винести із помилки важливий урок.

Напишіть на окремому листочку усі дані про дитину (дата народження, піб, група крові), і дані про батьків і декількох рідних (телефон, місто, адреса). Зробіть декілька копій записки і покладіть в рюкзак дитини чи кишені.

Якщо Ви потребуєте психологічної допомоги, психологиня Оксана Михайленко проводить безкоштовні психологічні онлайн-консультації. Для запису на консультацію кандидатка психологічних наук просить заздалегідь написати на пошту [email protected] і домовитися про час.


Якщо Ви хочете, щоб консультацію або групове онлайн-заняття провели з вашою дитиною, напишіть в месенджер Олександрі Іщенко або у вайбер. Контактний номер: 0986102362.


Темрява відступить. Світанок близько. Тримаймо стрій!

Редактор: Софія Скиба

Ссылка скопирована в буфер обмена