Як Шарій з Ківою вигадали нову “громадянську війну” в Україні

Надія Романенко, керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua

Обстріляний 27 серпня на Харківщині мікроавтобус з членами громадського руху "Патріоти — За життя" викликав значно більший резонанс у українських та російських маніпулятивних медіа, ніж на провідних українських новинних ресурсах. Це ознака свідомого розгойдування цієї теми.Наш щотижневий моніторинг дезінформації минулого тижня зафіксував заголовки про «о жестоком побоище», яке «буквально шокировало не только украинцев, но и мировое сообщество». Основний ажіотаж відбувався навколо публікацій лідерів ОПЗЖ та Шарія, які написали про двох загиблих та одного викраденого (в поліції це спростували), та в усьому звинувачували Нацкорпус (організація правого штибу, кістяк якої становлять ветерани полку МВС “Азов”). Нацкорпус теж спростував свою причетність, але називав постраждалих російськими найманцями. Активістів Нацкорпусу маніпулятивні сайти постійно згадували в заголовках. Єдиним, хто частково натякнув на можливу їхню причетність, був Антон Геращенко, який зазначив, що конфлікт відбувся «между двумя группами сторонников разных политических сил».

Зазначимо, що хоч Ківа і говорить, що «в основе критики в сторону партийных лидеров ОПЗЖ лежит то, что мы исповедует религию мира, порядка, благосостояния, борьбы с хаосом и безумием», створений ним рух "Патріоти — За життя" фактично є воєнізованим угрупуванням, яке очолив колишній командир роти особливого призначення, а потім і громадської організації “Східний корпус” Олег Ширяєв (за керівництва якого колись “Східний корпус”, роти полку МВС “Азов” розпочав конфлікт із Нацкорпусом, кістяк якого складають ветерани полку МВС “Азов”). Та й після інциденту Ківа в не надто миролюбній формі пообіцяв, що «они будут укреплять свои ряды», а «причастные будут жестоко наказаны», а отже — чекатимемо нових силових конфліктів за участі представників «порядка, благосостояния, борьбы с хаосом и безумием».

Російські сайти, орієнтовані на українську тематику (а ми моніторимо 72 таких ресурси), теж у всьому безапеляційно звинувачували Нацкорпус, традиційно лякали «агрессивным национализмом», розмірковували про те, що ці події «стоило бы рассматривать как отражение процессов, проходящих в силовом сопровождении украинских политических процессов», та продукували заголовки на кшталт «Будущее Украины будет решаться в ходе кровавых уличных боев», «Гражданская война расползается по Украине?» або «Новый фронт. Война из Донбасса пришла в Украину». Причиною ж інциденту назвали особисту образу Білецького через утворення силового підрозділу ОПЗЖ: «Пресловутая монополия на улицу. Шесть лет никто им вообще не противостоял. Все знали, к кому надо обращаться, когда дело доходит до уличной фазы. Это и политика, и бизнес. А тут появились конкуренты, которые ломают «рынок». Реакция последовала действительно в стиле 90-х».