Головний тренер «Балкан» про матч з «Кривбасом» та багато іншого
Фото: fc-kryvbas.com.ua
У складі нашого суперника виступає велика кількість гравців із досвідом гри у вищих дивізіонах України, Росії, Швейцарії, починаючи з братів Пархоменко, колишнього гравця «Кривбасу» Анатолія Опрі та інших.
Однак для передматчевого інтерв’ю ми обрали не просто цікаву людину, яка вирізнялась на полі своїм інтелектом, але й є кумом одного із гравців нашої команди. Отже, на наші питання відповів тренер ФК «Балкани» Валентин Полтавець.
- Доброго дня, Валентине, як настрій в команді після старту в чемпіонаті?
- Добрий день. Настрій звісно не дуже, тому що першу гру програли, при цьому допустили дитячі помилки в захисті.
- Вибирались на гру в день матчу?
- Так, від нас до Хлібодарівки 350 километрів, нам було комфортно виїхати в день гри, ніж шукати де зупинитись.
- Можливо саме довга дорога й сказалась на грі та результаті?
- Дивлячись тільки на результат – можна знайти виправдання, але хто заважав нам при рахунку 4-2 не пропускати голів? Слабкий в будь-якій ситуації знайде мінуси, а сильний завжди буде іти вперед. Тим більше, що минулого року ми досить часто грали, виходячи з автобусу і це не заважало перемогти.
- Тобто в Кривий Ріг вже їдете заздалегідь?
- Ви ж знаєте свої дороги… Якби траса була нормальною, можна було б виїжджати і в день гри. А так, краще приїдемо на день раніше, проведемо тренування ввечері і на наступний день вже вийдемо на гру.
- Розкажіть, будь-ласка, про свою команду.
- Останні сезони у професійному футболі я провів в Одесі. Тут познайомився із керівниками «Балкан» (сім’я Златових. Президент – Радослав Миколайович, віце-президенти його брат та батько Федір Миколайович та Микола Родіонович). Вони хочуть розвивати футбол, є любов до цієї гри. Ми спілкувались із ними та я побачив, що ці люди хочуть розвиватись, для них футбол – це не іграшка на сьогодні. Вони бачать розвиток клубу на 10-15 років вперед. Ви знаєте, в нас зараз команда як одна велика сім’я, в якої є одна мета – якісно робити свою роботу.
- Які завдання ставляться перед клубом?
- В першу чергу це створення інфраструктури та надання можливості професійного зрості місцевих вихованцям. В нас є кілька гравців, що грали на найвищому рівні у професійному футболі, але й є в команді на сьогодні вже 6 зорянців, вихованців нашого села, які грають в команді. При цьому вони виборюють місце у складі не за красиві очі чи місце народження, а саме своє грою та ростом професійної майстерності.
- Розкажіть будь ласка, про інфраструктуру Вашого клубу.
- Ігри команда проводить в Зорі, де є стадіон, база, місце для відновлення після ігор. Самі тренування проводимо або в Зорі, якщо дозволяє погода, або в Одесі.
- Але ж це значна відстань, понад 100 км.
- Так, але вони проїжджаються десь за півтори години Якщо команда в Одесі, автобус привозить місцевих вихованців, якщо в Зорі, то туди їдуть ті, хто живе в Одесі. Керівництвом клубу для цього створені всі умови.
- Зараз у Вас в групі в аматорському чемпіонаті потрапили дві команди з іменем – «Кривбас» та «Металург».
- Ви знаєте, зрозуміло, що в країні важка фінансова ситуація, але мені особисто прикро, що такі команди потрапляють в таку ситуацію. Нажаль, до цього доводять амбіції деяких керівників. Зламати завжди легко, а ось збудувати…. Я тому й вдячний керівникам «Балкан», що вони в цей час створюють всі умови для розвитку футболу, зацікавленості та зайнятті молоді спортом. Зараз можуть піти «Металіст», «Волинь». Це все, разом із «Кривбасом», «Металургом», київським «Арсеналом» бренди, які скеровують молодь до правильного образу життя. І тому дуже неприємно, коли трапляються такі ситуації.
- Ви самі розпочинали в команді, аналогічній нашій.
- Так, ми у «Вікторі» грали 18-20 річні хлопці у другій лізі і завдяки нашим тренерам та створеним умовам «чогось» добились як у футболі, так і в житті. Сподіваюсь, що Ваша молодь зуміє пройти той самий шлях у футболі, а той кращий.
- Якщо повернутись до професійного футболу, то був один момент у Вашій кар’єрі, який досі лишається загадкою для запорізьких вболівальників. Після 6 років гри в команді, де Ви стали справжнім кумиром, стався перехід в клуб найлютішого суперника. Можете зараз розказати, що тоді сталось?
- Я цього ніколи й не приховував. Але якщо хтось не знає повторюсь. Мені тоді було 25 років. В мене закінчувався контракт із «Металургом». При цьому відношення із керівництвом були не дуже.. Я просто назову фамілію – Дячук-Ставицький – і всім все має бути зрозуміло. Наприклад, я забиваю два голи, а мені кажуть, що я не віддаюсь грі на полі. В цей час я отримав запрошення в «Спартак». Поїхав на перегляд. Звісно, це для мене був би перехід на новий рівень. Після перегляду все влаштовувало і мене, і москвичів. Але, мабуть, тоді зіграли амбіції нашого керівництва. За три дні ціна змінювалась 5 разів… Мабуть, спартаківцям це набридло, і вони припинили переговори. Я прилетів до Дніпропетровська, а мене із літака зустрічають Литовченко та Чередник. Я народився в Дніпропетровську, на «Метеорі» пацаном подавав їм м’ячі, а тут вони мені пропонуються перейти в «Дніпро». Звісно я погодився. І одна з на перших зустрічей була якраз проти «Металургу». В мене серце «щеміло» грати, але грав я тоді не проти «Металургу», а проти Дячука-Ставицького («Дніпро» тоді переміг в Запоріжжі 2-1, а Полтавець забив один з голів).
- Потім у Вашій кар’єрі були виступи у швейцарському чемпіонаті. Чи можете порівняти його із нашим?
- За рівнем футболістів наші гравців набагато сильніші. З їх чемпіонату того часу максимум дві команди грали в українській вищій лізі, інші б боролись в першій.
- А чи взяли Ви для себе щось з Швейцарії як тренер?
- Там набагато більш професійний підхід саме для гри. Якщо суто футбольна складова в нас сильніша, то організація роботи клубу у Швейцарії набагато пішла вперед. В них немає жодних побутових проблем, гравці думають тільки про футбол. В нас в Зорі ми намагаємось прийти до того ж відношення к футболу. Але й менталітет там відрізняється від нашого. Я пограв 2 роки, награвся та повернувся в Україну Ось вже 11 років живу в Одесі
- Чи доводилось грати раніше проти свого кума?
- Так, по першій лізі Штурко приїжджав до нас з «Металургом». У них тоді завдання було вийти в першу лігу, вони й виграли, якщо я не помиляюсь. А цієї суботи на полі вже не зустрінемось. Я повністю перейшов на тренерську роботу
- Дякуємо за цікаву розмову. Успіху Вашому клубу, але не в суботу
- Дякую і Вам, футбол покаже.
За матеріалами ГО «Кривбас має бути».